Проби пера...

Наша мова

Наша мова колискова,

Рідна наша нене,

Скільки ти пережила

Крізь часи і терни.

Хай гарною ти будеш,

Всі про тебе знають.

Що колись таки зірвеш

Ланцюги, кайдани.

Тільки гарнії думки

Хай про тебе линуть.

Всі незгоди і жалі

Назавжди покинуть.

Мово, мово Тарасова,

Ти звучиш віками.

У тобі козацька слава

Лине небесами.

Мово рідна, слово рідне,

Яблуневий цвіте,

Хай лунає рідне слово

По цілому світу!

 Нер Олена      4-Г клас

                     Мова

         Мова рідна українська

          Слово любе Батьківщина

          Пісня наша солов’їна

          А дівчина, як калина

          Соловей почав співати

          Діточок розвеселяти

          Він що духу заспівав

          Голосочок гарний мав

          Україна зацвіла

          В боротьбі перемогла

          Мову шанувать навчила

          На долоні вирости

         Й щирі крила розпустила.  

                                   

  учень 4-Г класу          Рарук Лук’ян

                                     Вчителька Мова

Одного дня вийшла чарівна українська мова погуляти і побачила батьків ,у яких була проблема-їхня дитина й досі не вміла говорити. Мова подумала,що потрібно допомогти цій дитині.Чарівна українська мова перетворилася в дівчину і представила себе вчителькою Мова Українка, яка вчить УКРАЇНСЬКУ МОВУ.

Пішла Мова та вчила, вчила і не змогла! Подумала, подумала не додумалась! Пішла спитати в Англійської мови.

-А може це забагато для дитини?Числівник, займенник, іменник-сказала Англійська.

-Я зрозуміла, зрозуміла!

 На наступний урок вона вчила попорядку-букви, писати, правила і так далі. І любила дитина свою прекрасну мову! Для неї було насолдою говорити Українською мовою.

Дбайте за мову,як вона за цю дитину!Бо наша мова прекрасна,мила,легка,як повітря.Це найкраща у світі мова!

                                                Юзич Анна       4-Гкл.

КАЗКА ПРО ДВІ МОВИ !!!

          Жили по сусідству у Європі мила дівчина Українська Мова і хлопець Руський Язик. І полюбляв Руський Язик заходити в гості до української мови і поводив себе зухвало. Все він намагався навести свої порядки, то місцями все попереставляє, суфікси і префікси попереставляє то закінчення вкраде. Бувало таке, що цілі слова губилися.

          Дуже довго Українська Мова терпіла – століттями. На її захист ставали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка і багато інших письменників і поетів, які захищали мову ціною власного життя і здоров'я. І якось Мова не витримала і заявила про себе на всю Європу. Почалися писати книжки Українською Мовою, на телебаченні заговорили рідною мовою. Ох, як це не сподобалось Руському Язику, не хотів миритися. І почалася між сусідами війна, яка триває до сих пір.

                                                                                         

   Учениця 4-Г класу                  Курман Юлія

                                                Мово, мово  моя рідна

Мово, мово  моя рідна,

Тобою моя мати розмовля

Скільки мов, не перечисляю я

Але рідна мова солов’їна, мені в душі звуча

Мово, мово моя рідна,

Ти мені життя дала

Бо без тебе, мово красна,

На планеті не було б життя

Мово, мово моя рідна

Скільки раз у терни попадала

Скільки раз в полоні ти була

Але зараз, мово рідна, ти вільна, як пташечка мала

Мово, мово моя рідна,

Ти є найщедріша,

І для мене, мово рідна

Ти є наймиліша

Тож давайте, люди, мову поважати

І у рідній країні, тільки нею розмовляти

Бо наша мова солов’їна, красна

Найдорожча українська є прикраса. 

       

Мотовильчик Соломія Ігорівна, учениця 4-А класу, переможниця І туру Всеукраїнського літературного конкурсу «Не жартуй з вогнем!»

НЕБЕЗПЕЧНА ПРИГОДА

Цього дня я поверталась з подружкою Настею зі школи. Ми залишились бавитись на вулиці, оскільки наші матері пішли в школу на батьківські збори. Настав вечір, і я з Настею побігли додому. Зайшовши до квартири ми зрозуміли, що відключено електроенергію. Я дістала із шухляди в столі, який знаходиться на кухні сірники і запалила свічку. Настя взяла з моїх рух свічку щоб поставити на стіл та свічка раптом впала, утворивши на підлозі велетенську діру. Ми підійшли ближче, щоб подивитись на діру та провалилися туди.

Коли ми відкрили очі побачили, що потрапили у ліс, в якому лунала дивна музика. Підійшовши ближче зрозуміли, що відбувається якесь святкування, де танцювали страшні істоти. Вирішили не підходити до них, але було пізно. Коли обернулись зрозуміли, що біля нас стоїть Болотниця, вона тримала рознос із  сушеними мухоморами та поганками.

-       Пригощайтесь, сьогодні весілля у Кікімори Болотяної і Лісовика – сказала Болотниця.

Настя стояла з відкритим ротом і не могла промовити ні слова, тому  запитала я:

-  А де ми знаходимось?

- Ви у непроглядному лісі, поблизу гнилого болота. Зазвичай ми з Хмирями заманюємо людей у трясовину і дивимось як бідолахи борсаються в болоті. Але сьогодні наша господиня наказала бути доброю до всіх. Тож пригощайтеся.

-  Втікаємо, Соломіє, вона хоче нас отруїти  - прошепотіла Настя.

Я не рушила з місця, та продовжувала розмову.

-  Ми дівчата з міста Львова і хочемо повернутися додому.

- А, тоді вам потрібна Кікімора Болотяна, вона знана у наших краях чарівниця, можливо в такий святковий день вам допоможе. Вона тут недалеко, чепуриться до свого весілля.

 І я з Настею попрямували повз трясовину і почули як скимлить Кікімора Болотяна. Зі страху в нас тряслися руки і ноги. Коли прийшли до Кікімори, то побачили худу і криву жіночку із величезним наче в жаби ротом. Вона була вбрана в сукню з моху і «заквітчувала» своє скуйовджене волосся болотяними рослинами.

- Добрий день, ми хочемо вас привітати і подарувати вам… - я почала шукати що в мене в кишенях і витягнула коробку сірників. Не знала що казати далі, але мене врятувала Настя.

- Це дуже важлива річ. Ми знаємо, що ви відома чарівниця, тому думаємо, що сірники вам потрібно для магії.

- Дякую за подарунок. Можливо вам потрібна якась допомога?                             Я сьогодні дуже добра і маю прекрасний настрій - сказала Кікімора Болотяна.

-  Так, ми б хотіли повернутися додому - промовила я.

         Але на обличчі Кікімори з’явилася хитра посмішка.

         - Не знаю чи я зможу вам допомогти. Колись у мене була велика магічна книга моєї бабусі, але ми з сестрою Кікіморою Домовою посварилися і частина книги залишилася в неї. А сталося це так. Вона вирішила зі своїм чоловіком Домовиком розпочати готельний бізнес. Я ж мала прибирати і варити їсти, а мені так хотілось мати магічну крамничку, тому взявши книгу я вирішила піти. Але сестра наздогнала мене і почала відбирати книгу. Так ми розірвали її на дві частини. Сестра сказала не повертатись до неї ніколи, прогнавши мене назавжди. Чари, які зможуть вас повернути додому знаходяться в тій частині книги, що у Кікімори Домової. В моїй книзі є чари, які закривають діру у вашій квартирі. Також я можу приготувати зілля забуття і ви все забудете як страшний сон.

             - Що потрібно робити? – запитала Настя.

             - Я розкажу свій план як дістати другу частину книги. Слухайте мене уважно. Ви влаштуєтесь до моєї сестри на роботу. Ти Настя, після того як попереш скатертини, постіль та інші брудні речі, повісиш їх сушити над включеною газовою плитою. А ти Соломія, прасуватимеш скатертини і щоб краще розпрасувати дозволяю залишити праску ввімкненою на скатертині.

             - Але від цього може виникнути пожежа – промовила я.

             - Ніякої пожежі не буде, оскільки на готель накладені протипожежні чари. Та ще ви візьмете сірники, які подарували мені і також я вам даю  феєрверки для того, щоб ви їх запалити в приміщенні готелю. На ці прекрасні звуки я прийду і сама викраду  другу частину книги. Ви погоджуєтесь?

             - Так, але де цей готель знаходиться? – запитала Настя.

             - Не переживайте, вас проведе до нього Хмир – відповіла Кікімора Болотяна.

             Коли підійшли до готелю побачили високий будинок, покритий мохом. Постукавши у двері нам відчинив Домовик.

             - Добрий день, - привіталась я - ми шукаємо Кікімуру Домову.

             - Кікіморо йди сюди, до тебе гості прийшли – гукнув Домовик.

             - Ой, біжу! Хто ви такі, навіщо прийшли? – питається Кікімора Домова.

             - Ми хочемо працювати у вашому готелі. Про нього нам розказала ваша сестра. Візьміть будь ласка нас на роботу.

             - Авжеж, у моєму готелі працівники потрібні. Та невже, моя сестра вирішила мені допомогти в їх пошуку. Мабуть вона хоче зі мною помиритись та згладити свою вину, проходьте - сказала Кікімора.

             Коли зайшли, побачили, що там дуже брудно, всі речі розкидані та Настя штовхнувши мене ліктем, прошепотіла – Що будемо робити?

             - Ти ж розумієш, що Кікімора Болотяна дала нам це завдання для того, щоб спалити готель і тим самим відімстити сестрі за те, що вона її прогнала. Кікімора Болотяна отримавши чарівну книгу зможе відкрити магічну крамничку. І можливо таке, що вона нас обдурить. І ми більше ніколи не повернемось додому.

             - Соломіє, що ти пропонуєш? – запитала Настя.

             - Я думаю, що сестер потрібно помирити.

             - Як?

             - Розказати правду Кікіморі Домовій і додати при цьому трішки хитрості.

             Підійшовши ближче до Кікімори в її очах я побачила самотність.

             -  Ви сумуєте за сестрою? – запиталась я.

             - Так, я часто згадую наше дитинство, та хотіла б все повернути і помиритися.

             - А визнаєте як вона вас любить та хоче жити разом. Адже ви колись не почули її бажання і мрії. Розумієте, бізнес можна об’єднати, на першому поверсі відкрити крамничку, а на другому готель. Ви зможете їй допомагати, а вона вам. Саме зараз в неї весілля з Лісовиком, а ви її сестра і навіть про це не знаєте. Це не правильно! Пропоную запустити на вулиці феєрверки, тим самим ви покажете, що вітаєте сестру зі святом. І думаю, що вона сама прийде до вас миритися. Обов'язково візьміть із собою другу частину книги і віддайте їй. Це одна із причин вашої сварки.

             Ми всі вийшли на вулицю, я взяла сірники і згадала, що ніколи в своєму житті не пускала феєрверки, мені тільки дев'ять років. Але відразу підійшов домовик і сказав:

             - Дітям небезпечно це робити, я підпалю сам.

             Побачивши феєрверки Кікімора Болотяна разом з лісовиком та всіма гостями подумали, що горить готель у Кікімори Домової і побіжали до готелю. Кікімора Болотяна дуже здивувалася, коли побачила, що її сестра іде назустріч тримаючи  в руках  другу частину книги. Вони обнялись і попросили пробачення одна в одної. Підійшовши до нас промовили – дівчата ми приготуємо вам два зілля. Одне зілля «повернення», для того щоб ви потрапили додому, а друге «забуття», щоб ви забули про цей день.

             Поки нам готували зілля ми переживали, що нас шукають вже батьки.

             Після того як приготували зілля, я випила першу половину «зілля повернення», а другу випила Настя. Коли нам дали «зілля забуття» Настя випила його до дна не залишивши мені, оскільки подумала, що я вже його пила. Раптом з'явилася чорна діра і ми разом впали у неї. В туж мить опинились в мене на кухні.

- Ось і світло з’явилося, навіть не потрібно було запалювати свічку -сказала Настя.

- Яке щастя, що ми вдома, зілля подіяло і на кухні діри немає.

- Соломія, що з тобою про яку діру та зілля ти говориш?

- Ой, я забула про те, що ти випила зілля забуття і нічого не пам'ятаєш.

- Нічого не розумію – здивовано сказала Настя.

В туж мить двері відчинились і зайшли наші мами. Вони були раді, що ми були тривалий час самі і не злякалися темноти.

Хочете вірте, хочете ні, але це зовсім не ненаснилося мені.

            

Гунчак Христина, 9-А клас

                                                                              

  

МАТИ

Більшість скажуть: «Це звучить банально.

Знаємо: мати в нас одна,

Чули сотні раз ми вислів: 

Мама – найріднішая душа». 

Все купити можна, окрім мами, 

Материнський гнів – весняний сніг: 

Рясно випаде, швидко розтане. 

Материнські сльози – оберіг! 

Так, звичайно, це звучить банально. 

І ви чули це сотні разів. 

Та повторю вам востаннє: 

Мама – краще за усіх татів. 

От задумайтесь ,що буде з вами,

Як не стане рідної душі?

Що ви будете робить без мами,

Без її порад і почуттів? 

Недарма в нас кажуть у народі, 

Що без матері дитина – сирота, 

Що без матері впадеш ти у дорозі, 

Що без матері погасне в нас життя. 

Тож задумайтесь над цим, прошу вас,

Адже мати в нас лише одна.

І, можливо, це звучить банально,

Але мама - захисниця пресвята!

Чайка Наталя, 8-А клас

ЦІНА НАЙБІЛЬША – ЦЕ ЦІНА ЖИТТЯ

Нависає ніч над нашим рідним краєм…

Вибух ,гуркіт, там горять вогні.

Поблідло сонце в долині, піднебокраєм

Замовкли птахи, згасли їх пісні.

Матір так плаче, так серце їй стискає.

Де ж її син? Чому вона сама?

Правда …Брехня…В що вірити- не знає.

Весь час мовчить, немов вона німа.

В думках одне: «Прошу,живи, мій сину,

Прошу тебе , борися за життя!

Ти лиш дозволь – за тебе я загину,

Ти ще не бачив світ, моє дитя».

Ховалася від світу і сльози проливала.

Від смутку і від страху тремтіли їй уста.

Скільки терпіти гострий біль - не знала.

Не в силі їй нести важкого тягаря.

В старенькім серці відчай й сум мете.

Ціна найбільша – це ціна життя.

Вона б віддала світу всю себе –

Лише б жило її дитя!